Де Брусний здійнявся до зорі,
Курмитура буками крислата
Де шумить Рокита на горі,
Полонини, трави Росохата.
Де навкіл високі й славні гори
Розливають густо ріки фарб,
Там цвіте село моє Шешори-
Радість, біль, душі моєї скарб.
О. Василащук
Ось там під горою і виросла з любові та надії наша садиба, а назвали ми її "Гуцулка". Вона знаходиться в 2км від центру села. Це три поверховий дерев"яний будинок , двоповерховий та одноповерховий котеджі. Запах смоли та хвої зачарує вас, як тільки вступите у привітну та гостинну залу будинку. Тут з радістю відкриваються двері затишних номерів. Може,на цьому дерев"яному ліжку вам присниться мавка-чародійка, чи гарний опришок моргне бровою. З балконів відкривається прекрасна панорама шешорських полонинок, лісових стежок, та бурхливих потічків. Теплими, замріяними вечорами Вас поманить затишна альтанка. А біля неї потічок наспіває Вам мелодію пісні "Гуцулка Ксеня". Село завжди манило до себе красою гір, загадковістю, хорошими людьми!!
У цоколі основного будинку знаходиться конференц-зал а також їдальня на 50 місць. Вас гостинно запрошують на кухню. Це не просто місце, де готують їжу, тут чаклують над незвичайними гуцульськими стравами. Ще наші прабабусі готували смачний бануш: запах свіжого молока та запареної у печі кукурудзяної муки лоскочуть ніс. А коли вам до банушу подадуть бринзу з полонини Росохата, що майже над самим котеджем, хрумких шкварків та щойно зібраних і приготовлених грибочків - ото справжній гуцульський обід! Гуцули мають багато кулінарних секретів. Вареники, які ми називаємо пирогами, це справжні ласощі для всіх. Фірмові вареники на пару з шоколадом та вишнями не залишать вас байдужими і вам обов"язково захочеться спробувати їх знову...
